Сучасна ситуація літургійної науки в Католицькій Церкві виразно визначається ІІ Ватиканським Собором (1962-1965). І навпаки, можна також з певністю сказати, що цей Собор у жодній иншій ділянці не лишив по собі таких помітних слідів, як у ділянці богослуження. Досить поширена також думка, що намір Собору здійснити широке оновлення Церкви насправді втілився лише у вигляді реформи богослуження (пов’язаних із цим питань – чи літургійна реформа була здійснена в дусі Собору і наскільки сьогодні можна говорити про якесь оновлене богослуження – ми в цьому матеріялі торкатися не будемо).

Розглянемо тут питання про потребу літургійної науки з огляду на правильне і всеосяжне розуміння богослуження та на відповідну літургійну практику; далі торкнемося її завдань у дослідженнях та навчанні і, нарешті, розглянемо її значення в загальній структурі богослов’я, а також у церковному житті та служінні людині. Щоб зрозуміти, наскільки сучасна ситуація визначається Собором, слід насамперед спрямувати погляд назад, у час перед ним.