Український літургійний центр - Сучасне літургійне життя

По II Ватиканському соборі, на якому було наголошено на особливій ролі богослуження як центрі, джерелі і вершині всього церковного життя, перед українською Церквою постали нові виклики. До «вічного» питання еклезіяльної і літургійної ідентичности в останіх десятиліттях додалися, складнощі пов’язані із виходом УГКЦ із підпілля та відновленням повнокровного церковного життя в Україні.

Богослужбове життя – це дуже чутливий індикатор, що негайно сигналізує про процеси, які відбуваються в еклезіяльному організмі. Тому вже на самих початках легальної діяльности Церкви стала відчутною певна напруга, викликана відмінностями в розумінні богослужбового життя в різних церковних середовищах. Через історичні обставини богослуження УГКЦ зазнало різноманітних змін, що виникли під впливом латинського обряду. Ці зміни, які за кілька століть церковні спільноти засвоїли, витворили своєрідну нову «греко-католицьку» літургійну ідентичність. Нові пособорові тенеденції, що прийшли в Україну на початку дев’яностих років, спровокували певні напруження між прихильниками чистоти обряду та тими, хто хотів зближення з латинським обрядом. Хоч час як найкращий лікар і толерантна політика церковної влади потрохи згладжують непорозуміння, які стосуються богослуження, однак проблема літургійної ідентичности і далі залишається відкритою.

Таких революційних змін у богослуженні, які впровадили латинники, у нас не запроваджували, однак спорадично виникають спроби «осучаснити» богослуження і пристосувати його до нових реалій. Здебільшого – це ініціятиви окремих осіб, бо планової діяльности з боку церковної адміністрації у цій галузі не спостерігається.

Цей розділ нашого сайту присвячуємо сучасній проблематиці богослужбового життя. Для зручности матеріяли тут публікуватимемо в окремих тематичних болоках.