Канонічними Часами називаємо всі Богослужби поза Божественною Літургією, що є не тільки Богослужбою, але рівночасно й Безкровною Жертвою. До канонічних часів належать слідуючі Богослужби: Вечірня, Повечеріє (Мале й Велике), Утреня, Часи: 1-ий, ІІІ-ій, Vl-ий, ІХ-ий і Обідниця, коли не відправляється Божественної Літургії, що трапляється часто під час Чотиродесятниці - Великого Посту.

Всі ті Богослужби витворилися зі спільних молитов давніх монахів, які, присвятивши своє життя повністю Богові, ділили його на працю, молитву й спочинок, переплітаючи їх між собою. З того приводу період дня й ночі мав свої відповідні, призначені собі чинності, що їх монахи в своєму спільному житті точно придержувалися. Спочатку були то неоформлені спільні молитви, які по більшій части складалися з відчитування чи рецитовання певної кількости псальмів і читання певних «перікоп» (відступів - частин) Святого Письма. То були нічні молитви, що в висліді дали почин таким Богослужбам, як Вечірня Литія («Всенощноє Бдініє» - Цілонічне Чування), Повечеріє й Полунощниця. Відносно денних молитов, то вони в своєму пізнішому розвиткові дали такі Богослужби, як Утреня, Чотири Часи і Обідниця.

Джерело для посилання:
Мирослав Іван Любачівський, Канонічні часи в Давній Церкві, Рим 1990.